Верх цинізму київської влади: котеджні містечка скоро будуватимуть на кістках жертв сталінського режиму

 
Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», створений 2001 року, й досі не може отримати право на землекористування. Накази Кучми, Ющенка, Януковича про надання Заповіднику земельної ділянки для постійного користування блокуються на місцевому рівні. З огляду на земельну лихоманку, на яку хворіє київська влада, поховання жертв сталінського режиму буде впритул межувати з палацами багатіїв. Не виключено, що грошовиті циніки не посоромляться переступити межу і почнуть будуватися прямісінько на кістках предків.
 
Понад півстоліття Биківнянський ліс (околиця Києва в Броварському напрямку) беріг свою страшну таємницю: тут проводилися масові захоронення закатованих у 1930-х-1941-му роках. За даними науковців, у Биківні поховано близько 100-120 тисяч українців, росіян, поляків, євреїв, італійців, угорців та ін. Трагедія Биківні виходить за межі України і стоїть нарівні з такими злочинами, як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр чи Катинський розстріл. Органи КДБ «списували» злочини на німців. Лише у кінці 80-х років ХХ ст. стала відома правда про Биківню.
 
За матеріалами Офіційного веб-сайту Українського інституту національної пам'яті, «у 1995 році на виконання Розпорядження Президента України (Л. Кучма) від 11.08.94 №98/94-р “Про заходи щодо вшанування пам’яті жертв політичних репресій, похованих у селищі Биківня” було засновано Меморіальний комплекс жертвам політичних репресій 1930-х років. Постановою Кабінету Міністрів України № 546 від 22 травня 2001 р.(В. Ющенко) на його основі було створено Державний історико-меморіальний заповідник “Биківнянські могили”. У травні 2006 року Указом Президента України №400/2006 йому було надано статус національного.
 
Постановою Кабінету Міністрів України (підписана Прем’єр-міністром В. Януковичем) від 13 червня 2007 року № 820 "Про невідкладні заходи щодо подальшого розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили"» Заповідник було передано до сфери управління Українського інституту національної пам’яті».
 
Київська міська державна адміністрація ще до кінця 2007 року була зобов’язана підготувати усі необхідні документи для надання права постійного користування земельною ділянкою Заповідника. Проте у столичної влади свої, приховані від громадськості, плани на цю територію.
 
Незважаючи на сприяння найвищих осіб державної влади та увагу до нього з боку міжнародної спільноти, Заповідник «Биківнянські могили» усе ще не набув права землекористування.
 
Питання по-єзуїтськи саботується на рівні адміністрації столиці. Київської міською адміністрацією упродовж років не виконуються постанови Кабінету Міністрів України, розпорядження і доручення Віце-прем’єр міністрів та Президентів України від Кучми до Януковича включно.
 
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті, «КО «Київзеленбуд», яке взагалі не має права обґрунтовувати межі заповідників, надало висновок щодо відведення території не більше 15 га трьома окремими ділянками та їх вилучення зі складу земель лісового фонду (дві з яких – братські могили та одна – в’їзд на територію), а решту площі включити до складу Заповідника без вилучення територій із лісового фонду та землекористування КП «Дарницьке лісопаркове господарство».
 
Однак спільне використання території суперечить вимогам Земельного кодексу України і блокує розвиток Заповідника.
 
Київська міська влада відверто знущається над пам’яттю десятків тисяч людей, і це може викликати небажаний міжнародний резонанс. Щороку у травні в Биківнянському лісі біля Києва проводиться день пам’яті жертв політичних репресій, який з 2006 року оголошено офіційним. У Заповіднику поховано представників близько 40 національностей світу. Окрім перших осіб української держави, Заповідник відвідують українці, росіяни, білоруси, євреї, громадяни та офіційні особи з Польщі, Канади, США та інших країн. У 2001 році Меморіальний комплекс жертв політичних репресій відвідав Папа Римський Іоан Павло ІІ, у 2003 році посол США і працівники посольства, у 2004 році – Збігнев Бжезінський.
 
Водночас навколо Биківнянського лісу замикається коло приватних інтересів влади, яку в народі називають «будівельно-адміністративною мафією». І це ганьба не лише для киян, а і для всієї України.
 
Cпілка вільних журналістів «Природа над усе!» стурбована також і тим, що ліси, образно названі «легенями Києва», за часи панування Омельченка та Черновецького зменшуються шаленими темпами. Типовий приклад свавілля – незаконні вирубки під виглядом «санітарних» на вулицях Бобринецькій та Радистів. На тій-таки вул. Радистів, окрім приватних будівель, йде незаконне будівництво церкви (матеріал по темі читайте тут http://jeybud.com.ua/index.php?item=articles&sub=1584&d_id=3). Окрім прямої загрози здоров’ю киян, йдеться про відповідальність за рідкісну флору й фауну Київщини, яку ми безповоротно втрачаємо.
 
Матеріал підготовлено Спілкою вільних журналістів «Природа над усе!»

Наступна стаття »



Коментарі

Коментарі відсутні. Можливо, ваш буде першим?

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Останні новини

В ночь на сегодняшний день противник нанес авиационный удар по Украине с применением 3 крылатых ракет и одной противорадиолокационной ракеты

детальніше
Конфлікти і закони © 2008-2024.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.