​Що робити з суддями, котрі чекають на прихід руського міра?

Судова система в Україні давно кульгає на обидві ноги. Але те, з чим стикнулись українці після повномасштабного вторгнення російських окупантів, змушує дуже серйозно замислитись над питанням, хто працює в українських судах? Бо, окрім суддівського стажу та юридичних знань, ми чекаємо від судді людської порядності та вірності інтересам України. А в цьому питанні - провалля, бо деякі українські судді виявились прихованими або відкритими колаборантами, які свою колаборацію прикривають суддівською мантією.

Так, вже багато фактів, коли обвинувачених в коригуванні вогню по позиціях ЗСУ та мирних містах — судді відпускають під заставу замість тримання в СІЗО! І ці наводчики потім тікають з України. З одного боку, до судді наче не можна пред’явити претензій, а з іншого - ми всі бачимо тенденцію, спрямовану на мінімізацію покарання для зрадників України, а то й допомогу для їхнього зникнення та втечі від правосуддя.

Але може бути й інший варіант прикритої колаборації з ворогом, коли дії судді видаються законними, але, з огляду на військовий стан, дають підстави вважати, що суддя на своєму робочому місці просто тихо чекає на руський мір, а паралельно допомагає представникам окупантів вирішувати певні побутові питання на території України.

Такі підозри виникають не безпідставно. Особливо, коли це стосується судді з Києва, та ще й з найчеснішого і найсправедливішого суду в світі - Печерського районного суду міста Києва.

Так, наприклад, викликає здивування поведінка судді у справі № 757/5774/22-ц, котра наразі має розглядатись суддею Остапчук Т.В. У цій, здавалось би, побутовій, цивільній справі (йдеться про право власності на квартиру в Києві) немає нічого дивного, окрім того, що... позивачем є громадянин росії та топ-менеджер російської компанії Альфа-Страхованіє, яка входить до Альфа Груп. Цей пан через адвоката подав позов 03.02.2022 року (якраз в час гарячих розмов про повномасштабне вторгнення), тоді як сама господиня квартири померла в москві ще 5 квітня 2018 року.

І що цікаво: людина помирає в москві. У неї є далекий родич, з яким вона не могла не спілкуватись. (Наскільки цей троюрідний племінник з тітонькою родичався, можна побачити з того, що бідолашна померла самотньою і 5 (п’ять!!!) діб її тіло лежало в московській квартирі, аж поки сусіди не почали бити на сполох). Покійна не склала на нього заповіту ані на московську квартиру, ані на київську.

Московську квартиру родич швиденько прибрав до рук, а от з київською виникли цікаві нюанси. Ця квартира міститься в будинку, в якому, за неофіційними даними, отримували помешкання співробітники КДБ, тож уся інформація щодо мешканців і самого будинку в КДБ — лишилась. У 2014 році росія розпочинає війну з Україною, тож починає піднімати всі дані щодо агентури та помешкань, де можна розташувати російську явку. І, звісно, самотня жінка похилого віку з будинку колишнього КДБ не могла не потрапити в поле зору ФСБ. І тому, коли вона у 2018 році померла, намалювався далекий родич, котрий, чомусь, раніше родичкою не опікувався, і саме споріднення доводив у московському суді свідками з росії. І вже хотів претендувати на квартиру й у Києві, але тут — виникла проблема, бо виявилось, що господиня квартиру заповіла ще в далекому 2011 році.

Тож високий топ-менеджер страхової компанії «поспішає» до Києва вирішувати спадкову справу... аж через чотири роки після смерті родички, не в 2018, а в 2022 році! Маємо підозру, що він був інформований про закінчення терміну позовної давності (а цей термін сплив у 2021р.), подаючи позов через адвоката саме в час, коли всі топ-менеджери Альфа Груп, газпрому та інших путінських структур вже обговорюють вторгнення росії на територію України. Це такий випадковий збіг?

Тож питання у цій справі, насправді, не дуже й побутове. Все ж на кону - квартира на Печерську і громадянин росії, що належить до «російської еліти обраних». І хоче цей пан (ні більше, ні менше) - визнання недійсним заповіту, за яким Пухальська Т. П. (ім’я відповідачки змінено в інтересах справи) отримала у власність трикімнатну квартиру біля метро «Печерська».

Але навіть, якщо погодитись на те, що топ-менеджер російської страхової компанії — тупий, то український суддя ж наче повинен бути нормальним. Однак дії судді — дивні. Відповідно до ст 185 ЦПК суддя впродовж п’яти днів має вирішити питання про відкриття провадження, відмову у відкритті провадження чи залишення позову без руху. Але, отримавши 3.02.2022 позов, спочатку суддя Остапчук, ігноруючи закон... забуває про цю справу! І згадує про неї лише у серпні 2022 р. До серпня за даним позовом чомусь не приймалось жодних процесуальних рішень.

І закрадаються дивні підозри, що суддя Остапчук, як і менеджер Альфа Груп (як і велика кількість колаборантів в українській владі) розраховували саме на взяття Києва за три дні, щоб потім, після закінчення політичних нюансів, вже все робити за російським сценарієм, однак - не склалось. І певний період часу, допоки велись бойові дії, суддя (по змові з «російським замовником») очікувала переломного моменту (а якщо москалі таки чогось досягнуть?). Однак у серпні, а саме: дев'ятого серпня, Україна продемонструвала не лише те, що може відбивати ворога, а й нанесла удар на випередження. Цього дня на аеродромі, де базувалися російські військові літаки у Сакському районі Криму, пролунали вибухи. Тож, зрозумівши, що москалів очікувати у Києві вже не доведеться, було прийняте рішення дати справі рух. І тому у серпні судом зроблено запит про місце реєстрації відповідачки, але, чомусь, «випадково», з неправильно зазначеним ініціалом по-батькові! У зв’язку з чим отримано відповідь, що така особа в місті Києві не зареєстрована. А вже аж сьомого жовтня відкрито провадження у справі. Чому ж так довго і так «недбало» шукали відповідачку по справі? Щоб не знайти, чи як?

Однак випадковості (не на користь закону та здорового глузду) на цьому не закінчились.

Відповідачку про розгляд справи так і не повідомили, але, щоб убезпечити себе від майбутніх її скарг, розміщувалися оголошення про її виклик на сайті суду. А 24 листопада 2022 року була винесена ухвала про витребування спадкової справи.

Сама ж відповідачка про те, що заповіт, складений в 2011році, оспорюється - дізналась випадково. Просто нотаріус, що завіряв цей заповіт, виявився порядним та небайдужим і у грудні 2022 року повідомив відповідачку про розгляд справи.

Звісно, вона одразу ж звернулась до адвоката, аби ознайомитись зі справою. Тим не менш, знову ж, напевно, випадково, і зовсім не в інтересах громадянина російської федерації - топ-менеджера страхової компанії Альфа Груп, представнику відповідачки (прикриваючись різними приводами) довго не давали можливості з цією справою ознайомитись. А от коли це таки вдалося зробити, з'ясувалось, що позов від громадянина рф подав адвокат, який... не має законних повноважень представляти свого клієнта! З якихось невідомих причин до позову адвокат не додав ані ордера, ані довіреності.

За законом, суддя в такій ситуації має залишити позов без розгляду, але натомість суддя Остапчук відкриває провадження у справі. Мабуть, побачивши у топ-менеджері страхової компанії Альфа Груп дуже постраждалу особу.

Тому не дивно, що заява представника відповідача про залишення позову без розгляду через відсутність повноважень у особи, яка подала позов, ігнорується, а засідання у справі під різними приводами не проводяться: справа постійно відкладається.

І знову ж постає питання: чому? З чим пов'язане аж таке величезне перетягування канату на користь громадянина росії? Хоча, зважаючи на вже відомі випадки колаборації та співпраці чиновників, суддів, прокурорів з окупантами на окупованих територіях, припущення, чому ж саме в такий спосіб розвивається цей процес — є.

Квартира біля метро «Печерська» в центрі столиці - ласий шматочок. Тож, коли в москві у 2018 році померла українка за походженням (що була відомим викладачем музичного вишу), власниця квартири в будинку, пов’язаному з КДБ, звісно, що ФСБ зібрало про неї інформацію. А коли путін вирішив окуповувати Україну за три дні та змінювати владу на маріонеточну, у ФСБ розуміли, що до такого уряду треба приставляти кураторів з москви. Але цим кураторам потрібно житло. Тож й інформація про залишене житло стала корисною. Існування заповіту для ФСБ не перепона. Одразу ж у москві підшукали «спадкоємця» четвертої черги, але такого, що точно буде ручним і під контролем ФСБ. Йому належало отримати житло та передати його куратору після перемоги росії. Тож, подавши позов на початку лютого 2022 року, із суддею Остапчук домовились відтермінувати процесуальні рішення по позову до взяття Києва. Однак, коли окупантів погнали з київського та харківського напрямків, а в серпні ще й українські спецслужби провели операцію у Криму, стало зрозумілим, що окупації столиці не відбудеться, а тому справу у найчеснішому Печерському суді Києва суддею Остапчук таки було порушено. Але розгляд самої справи проводиться так, щоб і відповідач не знайшовся, а якщо знайшовся, щоб не міг ознайомитись зі справою, а якщо вже ознайомився, то під будь-якими приводами відбувались затягування та переноси судових засідань. І все тому, що ФСБ ще в очікуванні завершення війни та з надією на захоплення України москалями.

Звісно, що викладене вище - лише припущення та версія, однак, хто з суддів з проукраїнською позицією сьогодні б взагалі бажав розглядати справи, де стороною в спорі є особа, пов’язана з ФСБ? Хоча, хтось може сказати, що суддя Остапчук просто принципова і для неї високопосадовий топ-менеджер російської страхової компанії Альфа Груп всього лише сторона по справі. У це можна було б повірити, якби процесуально все було б чудово.

У судді Остапчук було декілька можливостей діяти згідно нормам українського законодавства:

1. Відмовити позивачу у розгляді справи через закінчення терміну позовної давності.

2. Не розглядати справу через відсутність у адвоката позивача належно оформлених повноважень.

3. Відкрити провадження протягом п’яти днів з моменту отримання позову, тобто 8.02.2022, а не в серпні 2022.

4. Вчасно повідомити відповідачку про відкриття провадження, не вдаючись до фальшування її по батькові.

5. Надати можливість адвокату відповідачки вчасно ознайомитись зі справою.

6. Брати до уваги заяви адвоката відповідачки і приймати по них рішення відповідно до процесуальних норм.

Однак пані Остапчук ці можливості проігнорувала. А це змушує замислитись: чому суддя себе так поводить? Адже, якби суддя дотримувалася усіх процесуальних норм, то можна було б ставити під сумнів лише її моральні якості. Як людини, що готова обстоювати інтереси громадянина країни-агресора. А так, ситуація — дивна. І під сумнівом уже — фахова відповідність судді. А також — її професійна доброчесність. Наскільки ці сумніви обґрунтовані? Питання лишається відкритим.

Конфлікти і закони

Фото advokatpost.com