​Маніпуляція довірою, або Слогани політиків і наслідки для виборця

З появою політичних партій та виборів у політиків почався період боротьби за електорат. Політична партія - то об'єднання, що має політичну програму, яку вона гарантує виборцям втілити, якщо отримає владу. І вже виборці, вивчаючи програму (або знаючи), слухаючи політиків, обирають: голосувати чи не голосувати за партію та її лідера.

Кожна політична програма уособлює в собі багато пунктів. У першу чергу партія несе ідеологію, а вже відштовхуючись від неї, пропонує опис майбутнього, який партія прагне побудувати, і основні цілі, які вона прагне досягти. Доносить вона до виборця і пояснення своєї ідеології, наголошуючи на принципах та цінностях, на яких ґрунтується політика партії. А вже потім, у програмі, розкриває своє розуміння економічної та соціальної політики. Своє бачення розвитку освіти, культури. Розвитку медицини та соціального забезпечення. Розкриває своє розуміння прав і свобод громадянина і роз'яснює свою внутрішню та зовнішню політику. А щоб виборці краще орієнтувались, то партія та її лідер пропонують виборцям слогани - такий собі короткий елемент комунікації, який допомагає встановити зв'язок з виборцями і передати головні ідеї та цінності партії.

Однак політики різних країн не завжди дотримувались обіцяного у своїх слоганах. Історія знає чимало прикладів, коли президенти у своїх передвиборчих слоганах щось обіцяли і не виконали. Або, як в Україні: обіцяли і... виконали, але зовсім не так, як те уявляв собі виборець.

Країни ЄС

Ще двадцять років тому європейські політики не могли відверто піти на обман свого електорату. Однак за останні десятиліття, як часто писали європейські ЗМІ, з'явилось відчуття, що обіцянки були порушені, або що слогани були обманом.

Так німецькі ЗМІ писали, що слоган 2005 року, який використовувала Ангела Меркель під час її кампанії федеральних виборів: «Eine neue Generation. Eine neue Zeit.» (Нове покоління. Новий час), не був втіленим. Бо, хоча канцлер і навернула до своїх ідей електорат обіцянками змін, вона продовжила свою стару політику. Також, ще через певний час, редактор відділу політики Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung у виданні faz.net. Олівер Джорджи, писав: «Міністр закордонних справ Зігмар Габріель (СДПН) у вівторок звинуватив канцлера в тому, що Ангела Меркель кілька разів порушила своє слово після виборів; у вигляді мит, військової повинності чи навіть ядерної енергетики. «Якщо я кілька разів зіткнуся з тим, що хтось після виборів робить протилежне тому, що сміливо обіцяв перед виборами, всі запевнення про те, що бажане збільшення бюджету на озброєння не буде профінансовано за рахунок скорочення соціального бюджету, не заслуговують на довіру», - Заявив Габріель.

Критикували опоненти у 2012 році і Ніколя Саркозі за слоган «La France Forte» (Сильна Франція), адже хоч і з іншим слоганом, але такою ж програмою обіцянок щодо соціальної та податкової політики він йшов на вибори 2007 року. Ще у 2007 році Саркозі обіцяв здійснити реформи для стимулювання економічного зростання та зменшення безробіття. Проте, французька економіка залишалася в затяжній кризі, і деякі з запропонованих Саркозі економічних заходів не були ефективними. Саме тому його слоган 2012 року було розкритиковано як неправдивий.

США

Історія знає і випадки, коли передвиборчі слогани американських президентів теж виявилися обманом, або не відображали їхні реальні наміри чи дії після обрання на посаду. І в США зустрічалось, коли в офіційних передвиборчих кампаніях кандидати намагались презентувати себе в найкращому світлі, але їхні обіцянки могли не відповідати реальності. Однак частіше президенти США робили все, аби втілити свою програму.

Тим не менш, наприклад, слоган «A Chicken in Every Pot and a Car in Every Garage» (Курка в кожному горщику і автомобіль у кожний гараж) був використаний у президентській кампанії Герберта Гувера у 1928 році. Цей слоган підкреслював ідею економічного процвітання та благополуччя для всіх американців. Але після обрання Гувера президентом Сполучених Штатів у 1929 році сталася Велика Депресія. Економічний крах, що призвів до серйозних економічних труднощів для багатьох американців, стався через те, що вже на посаді президент вважав, що саме ринкові відносини вирішать всі економічні питання, а тому зовсім не поспішав втілювати свою передвиборчу обіцянку, яку озвучував у слогані.

Відомим став слоган і президента Ніксона «I am not a crook» (я не шахрай). І хоча це - не передвиборчий слоган, але саме він став знаковим для Ніксона, який заперечував свою причетність до Вотергейтського скандалу (коли відбувся арешт п'ятьох осіб за підозрою у зломі штабу демократичної партії, але згодом стало зрозумілим, що Ніксон використовував адміністративний ресурс задля перемоги над опонентами). І от заперечення причетності «I am not a crook» - стало поштовхом до відставки президента.

Слоган президента Обами «Hope and Change» («Надія і зміни») був центральним під час його кампанії у 2008 році. Багато американців повірили його обіцянці позитивних змін у політиці та суспільстві. Проте економічна криза, з якою стикнулася американська економіка під час президентства Обами ( хоч і була спричинена світовою фінансовою кризою 2007-2008 років), призвела до зростання безробіття, а опоненти почали звинувачували Обаму у неспроможності виправдати свої обіцянки та у недостатній ефективності у вирішенні проблем країни.

Слоган «Drain the Swamp» («Висушити болото») Дональд Трамп почав використовувати ще під час своєї президентської кампанії у 2016 році. Цей слоган став одним з центральних елементів його платформи і відображав обіцянку очищення політичної системи від корупції та впливу спеціальних інтересів. Тривала популярність цього слогану була зумовлена тим, що він відповідав настроєві обурення виборців щодо відсутності прозорості та великого впливу лобістських груп у Вашингтоні.

Однак, як писала The Washington Post у статті 2018 року: «Trump pledged to ‘drain the swamp.’ But lobbyists are thriving in his Washington» («Трамп обіцяв «висушити болото». Але лобісти процвітають у його Вашингтоні»), Трамп не втілив свою обіцянку про введення суворих обмежень на лобістську діяльність, але навпаки, багато лобістів отримали ключові посади в уряді Трампа. Цю ж тему піднімало видання CNN: У статті «Trump administration grants waivers to ex-lobbyists to work on issues they lobbied on» («Адміністрація Трампа надає винятки колишнім лобістам для роботи з питань, які вони лобіювали») та The New York Times у статті «Despite Vow to End ‘Horrific’ Lobbying, Trump Seeks Ex-Lobbyists for Administration» («Незважаючи на обіцянку припинити «жахливе» лобіювання, Трамп шукає колишніх лобістів для адміністрації»).

Україна

Якщо про всіх вищеперерахованих президентів ЄС та США можна говорити, що в багатьох інших своїх обіцянках вони були чесними перед виборцями і їхні деякі слогани таки втілювались, при чому саме так, як це розуміли виборці, то в Україні ситуація з обіцянками для виборців - це лише технічна складова PR-кампанії.

Треба зазначити, що незважаючи на той факт, що Вищий адмінсуд визнав бездіяльність януковича нормою і повідомив всій країні, що передвиборчі обіцянки - це засіб агітації, а не зобов'язання виконувати обіцяне, не можна говорити про те, що янукович не виконав своєї обіцянки про «Покращення життя вже сьогодні». Просто українцям ніхто не обіцяв покращення саме їхнього життя, а от всі наближені до януковича, а також його родина в період правління януковича своє власне життя суттєво покращили. Херсонський правозахисник Дмитро Ільченко, який подав до суду на януковича, зазначав кореспондентові «Голос Америки»: «Я був приватним підприємцем, сплачував податки до бюджету свого рідного міста, створював робочі місця. А після того як янукович «покращив» моє життя, мені довелося припинити підприємницьку діяльність».

Петро Порошенко, коли бажав отримати президентське крісло, пообіцяв українцям, що вони будуть «жити по-новому». І цей слоган теж було втілено в життя. Порошенко не обманув українців. Вони, дійсно, стали жити інакше. Їм же ніхто не обіцяв, що саме народ житиме заможніше, або буде покращено життя громадян. Їм обіцяли жити по-новому, тобто - інакше. А інакше, не означає, що краще. Реформи, які були втілені Порошенком, призвели до ще гіршого зубожіння населення, що стало наслідком того, що в другому турі президентських виборів 2019 року 43% протестного пороти Порошенка електорату (від тих, хто прийшов на вибори) проголосували за Зеленського.

Зеленський, посівши крісло президента, забув про всі свої передвиборчі обіцянки. Воно і не дивно, оскільки в Україні, починаючи з 2010 року, політичні партії вже перестали існувати саме як партії, котрі зацікавлені брати владу для реалізації ідеологічної програми. Існуючі в Україні партії (за виключенням «Батьківщини» та «Свободи») не несуть жодної політичної ідеології. І навіть коли для виборів, для імітації, щось і записують у програму партії, але люди, які за рекламою для виборців цієї програми проходять до Верховної Ради, не поділяють і ніколи не поділяли ідеології, яка може бути офіційно записаною у цій програмі.

Політичні партії в Україні перетворились на проекти, ціль яких - потрапити до парламенту для лобізму тих, хто цей проект профінансував, та використати депутатський мандат для власного збагачення.

Партія «Слуга народу» декілька разів змінювала свою ідеологію, і кожна суттєво відрізнялась від задекларованої в програмі. Те саме і з обіцянками. Вже не говорячи про програму партії. Тож і слогани партії «Слуга народу», яка не є партією, а є суто проЄктом, що направлений на обслуговування клептократів (тоді як покликання партії - представляти інтереси певного прошарку суспільства) є не слоганами партії, а лише гаслами, що покликані маніпулювати свідомістю громадян заради їхнього обману. Однак, і треба на цьому наголошувати, що слоган: «Зробимо їх разом» українці теж зрозуміли не правильно, бо в самому слогані не констатувалось, хто кого «зробить». За фактом, проєкт «Слуга народу» разом з партією колишнього президента Порошенка (який офіційно є для партії «слуг народу» і Зеленського - «ворогом») разом проголосували велику кількість антиконституційних законопроектів, котрі реально на шкоду українському населенню. У тому числі і «Закон про землю», проти якого виступає 89% населення України.

Зеленському вдалося разом з партіями ЄС (Європейська солідарність Порошенка), політичним проектом «Голос» і проросійською партією регіонів (що в новий парламент зайшла як ОПЗЖ), «зробити разом» увесь народ України. І вони навіть не крилися, що політика то - бізнес.

Монобільшість, разом з перерахованими вище політичними проєктами, і Конституцію змінювали, і виборче законодавство (не на користь народу). Якщо ж подивитись передвиборчу програму партії Зеленського «Слуга народу», то можна побачити, що жодного пункту з обіцяного втілено не було. Але політичний проєкт не боїться невиконаних обіцянок, бо це - не партія. Проєкт - зібрався, наколядував, відпрацював на клептократів, транснаціональні корпорації та третіх осіб і... розпався. Як розпались проекти «Народний фронт» чи «Самопоміч».

А українцям, перш ніж віддавати голос за партію, треба розуміти, що то реально партія, а не політичний проект. Ну і потрібно уточнювати у тих, хто хоче, аби за них проголосували, їхні «слогани», бо насправді українців жодного разу не обдурили. А те, що вони неправильно ті слогани зрозуміли, то вже проблема самих українців.

Маніпуляція ж через «слогани» та гасла є однією з найпоширеніших на виборах, чи під час компаній. І, щоб не втрапити в пастку обіцянок, краще розуміти, що реально може зробити в політиці людина, або партія, за яку віддають свій голос.

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фотоколаж Конфлікти і закони