Бюджет України

(транскрипт виступу)

Мені хотілось б, щоб ми - враховуючи, що вся країна слухає, що Верховна Рада скаже - поговорили без бюрократичних слів, без перекладання відповідальності, просто зрозумілими словами про те, що відбувається із тарифами.

У результаті рішучих ринкових реформ останніх років українці отримали рекордну суму платіжок за житлово-комунальні послуги за жовтень 2020, а саме майже 11 млрд грн. Це на 57 відсотків більше попереднього жовтня 2019 - 7 млрд грн.

Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як «постачальник останньої надії» (ПОН), з початку жовтня почала постачати газ для понад 400 тисяч побутових споживачів Донецької області.

Згідно Закону України «Про ринок природного газу» (стаття 15.2) Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб, і після закінчення цього строку ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ припинити постачання природного газу споживачу.

...Понимаете, господа, в чем самый-то пиcец? В стране вообще мало кто знает и понимает откуда появляются, кто в стране ЗАРАБАТЫВАЕТ деньги.

Это, разумеется, не те, кто на бюджете, не те, кто на социале, не те, кто на пенсии. Эти категории - потребители наших общих налогов.

Країну розвалюють, конституцію гвалтують, національне господарство пускають під укіс, людям брешуть і над ними знущаються. Створені економічні структури, які вичавлюють доходи суспільства для наповнення власних кишень корупціонерів та нуворишів.

Сьогодні ми маємо владу і структуру господарства, яку побудували українські посткомуністи. На відміну від чехів, поляків, угорців, литовців ми пішли по російському (азійському) шляху. Його базовими елементами стали державні монополістичні корпорації, олігархічні холдинги та корумповані урядові органи влади і державних послуг. У нас створення таких базових елементів монополістично-олігархічної системи почалося приблизно у середині 90-х років. Ініціатива виходила з коридорів бюрократичних установ, які звикли командувати державними підприємствами в радянський час і вважали, що урядові позиції дозволяють їм вигадувати прибуткові схеми для власного збагачення.